Контакти

ДП «Львіввугілля»

вул. Б. Хмельницького 26, м.Сокаль, Червоноградський р-н, Львівська обл., Україна, 80001

E-mail: lvug@bis.net.ua

тел. +38(03257)2-32-39

Гаряча лінія

ПОВІДОМИТИ ПРО КОРУПЦІЮ

Телефон для звернення:

+38(03257)2-04-59

Календар
Березень 2013
П В С Ч П С Н
« Лют   Кві »
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Авторизація
Архів

анкерЗагалом всі шахти ДП «Львіввугілля» знаходяться в однаковому критичному становищі. Аркові комплекти вичерпуються, нові, через брак коштів не постачають, погашення гірничих виробок на сьогодні не ведеться. Ці всі чинники підводять шахти до критичної межі. Щодо шахти «Степова», то аркове кріплення повинно було закінчитися в першому кварталі цього року. До квітня, скоріш за все, у нас не буде жодної рами для перекріплення виробки, відповідно ми не зможемо виконати річну програму. На разі допомагає нам шахта «Зарічна» своїм арковим кріпленням.

Незважаючи на такий скрутний момент, ми знайшли вирішення цієї проблеми. Впровадження анкерного кріплення дозволить в першу чергу зменшити грошові витрати. Економічна ефективність застосування анкерів досягається завдяки зменшенню витрат на матеріали для кріплення виробок, витрат на оплату праці і на транспортування елементів кріплення. Через свою простоту встановлення анкерів, прохідницькі бригади будуть збільшувати обсяги проходження гірничих виробок. Окрім цього, нове кріплення забезпечить більшу надійність та довготривалість гірничих виробок.

Анкерне кріплення за всіма техніко-економічними показниками має значні переваги в порівнянні з традиційними видами кріплення: дозволяє збільшити темпи проведення гірничих виробок, спростити схеми організації та підняти темпи видобувних робіт, забезпечити надійне та безпечне функціонування гірничих виробок шляхом утримання у безпечних межах розвиток непружних деформацій. Також воно сприяє розпушенню та розшаруванню приконтурних порід та збереженню проектного розміру поперечного перетину на весь термін експлуатації виробок. Тобто  зміщення приконтурних порід виробки за весь період її експлуатації в широкому діапазоні гірничо-геологічних умовах становитиме не більше 20-30мм.

На шахтах ДП «Павлоградвугілля» уже застосовують анкерне кріплення. На цих шахтах, середнє просування гірничих виробок, при застосуванні  анкерного кріплення у вибоях становить близько 250м на місяць. При кріпленні від 9 до 11 анкерів  на 1 метр погонний.

Фахівці з інституту геотехнічної механіки імені Полякова (ІГТМ)Олександр Пруковський та Віктор Хворостян встановили, що для кріплення наших виробок потрібно від 5 до 7 анкерів на 0,8 метра погонних. Час на буріння одного анкера становить близько 40сек. Досилання анкера в донну частину – 40 секунд і зчеплення анкера з гірським масивом за допомогою полімерної речовини – 30 секунд. Тому потрібно близько 2хвилин для закріплення одного анкера.

Для оснащення одного вибою анкерним кріпленням потрібно від 57 до 60 тис. грн. (з резервом). Вартість 1 метра проведення гірничої виробки анкерним кріпленням становитиме до 1 тис. грн. В порівнянні 1 комплект аркового кріплення (2 стійки, 1 верхняк, 3 стяжки і 7 хомутів) становить 3500 грн. Тому лише по прохідницьким вибоям – це в 3,5 рази дешевше.

Історія створення анкерного кріплення  

Історія створення анкерного кріплення бере свій початок з ХХ ст. коли починали застосовувати дерев’яні анкера, які встановлювали в гірничий масив та закріплювали клинами. Згодом перейшли на металеві анкера, які також застосовували, як кріплення гірничих виробок у вигляді замку, а на поверхні закріплювали гайкою. Несуча спроможність анкерного кріплення визначалася властивістю анкерного стержня на розрив. Наступним кроком анкерного кріплення, яке привело до більш широкого застосування стали анкера з полімерним закріпленням.

На початку 70-х років минулого століття в Австралії було винайдено полімерне закріплення, яке дозволяло при установці анкера, по всій його довжині, приклеювати до масиву.

В сучасному розумінні технологія анкерного кріплення розвинулася в Англії наприкінці 80-х років минулого століття. В час. Коли розпочалася реструктуризація англійської вугільної промисловості, більша частина шахт була закрита, а ті підприємства, які залишилися, були зняті з дотації. Тому ці шахти перейшли на анкерне кріплення, що дозволили знизити собівартість кріплення та збільшити видобуток вугілля.