Жив у п’ятому столітті у Царгороді шляхетний боярин Ксенофонт з дружиною Марією. (Тепер християни східного обряду вшановують їх 8 лютого). Вони, як благочестиве подружжя, вели побожне життя й так виховували своїх синів Івана й Аркадія.
Згодом батьки вирішили віддати їх на навчання до фіникійського міста Вириту, де була славна школа філософії. Коли Іван й Аркадій вже перебували у школі, отримали звістку: важко занедужав їхній батько Ксенофонт. Вони поспішно прибули до Царгороду, щоб попрощатися з ним та отримати батьківське благословення. Втім, завдяки синівським молитвам Ксенофонт одужав. Сини ж поспішили повернутися у школу, аби завершити навчання. У морі їх застала буря, розбила корабель, на якому плили юнаки. Пасажири рятувалися – хто як міг, здебільшого тримаючись за уламки дощок від судна. Так чинили й Іван з Аркадієм та їхні слуги. Однак хвилі розкинули братів по різних берегах…
На суші вони подалися в різні монастирі й гірко оплакували один одного, будучи впевниними, що брат загинув. Боячись не приголомшити горем батьків, брати не надіслали до Царгороду жодної звістки.
Та все ж Ксенофонт і Марія дізналися про катастрофу на морі, вщент розбитий корабель; до них навіть дійшли неправдиві чутки, що їхні сини – мертві. Але, як добрі християни, подружжя покірно здалося на волю Божу.
Згодом Ксенофонт і Марія вибралися на прощу до Єрусалиму, і там, за Божою ласкою і за допомогою старця-монаха, який володів даром пророцтва, розшукали своїх синів. Ті також у той час незалежно один від одного прибули на прощу до Єрусалиму з метою відвідати святі місця.
Подякувавши Богу за зустріч з батьками та один з одним, Іван й Аркадій подалися в пустелю, аби продовжити своє життя у строгій аскезі ченцями-пустельниками.
Ксенофонт і Марія повернулися до Царгороду, роздали майно вбогим і також прийняли чернечі постриги.
У народній традиції цей день називають Напівхлібником. Назва спричинена тим, що від попереднього врожаю вже половину хліба спожито. Стільки ж має залишитися до нового врожаю.
Прогностична прикмета говорить: «Який день – така весна».
Тарас ЛЕХМАН, журналіст.