Контакти

Завідувач відділу інтернет сайту

тел. +38(03257)2-32-39

E-mail:

shahtar_galich@meta.ua

Гаряча лінія

Телефон для звернення громадян та працівників

тел. +38(03257)2-04-59

E-mail адрес для листів гарячої лінії:

lvug-gariacha@meta.ua

Відповіді на звернення можна прочитати в розділі інформація або за вказаним посиланням

Відповіді

Авторизація
Календар
Березень 2016
П В С Ч П С Н
« Лют   Кві »
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031  
Архів

Усі добре знають, що першу сівбу зернових проводять восени. У давнину селяни намагалися це зробити до свята Семена (14 вересня). Однак найвідповідальніша посівна робота припадає на весну.

До цього готувалися заздалегідь і то, передусім, духовно. Ще напередодні різдвяно-новорічних свят господар вже думав про майбутній врожай. Це підтверджують численні замовляння, обрядові дії, віншування, колядки та щедрівки аграрного змісту, у яких в ролі сівача можуть виступати Ісус Христос, апостоли Петро і Павло, пророк Ілля. Навіть той же дідух, підкидання куті до стелі (бо скільки зернин прилипне – стільки буде коп у полі), водіння Кози (вона символізує достаток) на Меланку – 13 січня…

Селяни з нетерпінням чекали тієї благодатної днини, коли вперше вийдуть у поле, щоб прокласти першу борозну, кинути у святу землю першу жменю зерна. Для цього одягали сорочку, в якій ходили тільки до церкви, приймали Святе Причастя.

Напередодні господиня готувала святкові страви, і коли сім’єю сідали за стіл, обов’язково молилися, примовляли, щоб робота легко йшла і нива щедро родила.

Перед тим, як вирушати у поле, господар скроплював свяченою водою воза, реманент, коней, а дружина, відчинивши навстіж ворота, благословляла сіячів знаком Хреста.

Процес посіву яровини відбувався ще урочистіше. Ладнаючи лантухи із зерном, господар також скроплював їх свяченою водою. Не забував прихопити і стрітенську свічку-громницю, щоб стихія не пошкодила врожай. Брав зі собою білу скатертину, хліб у вигляді хреста, спечений у Середопістя, кілька колосків з дідуха й обжинкового вінка. Починали зі символічної трапези, бо не можна працювати голодним, інакше весь рік голодатимеш. Опісля, помолившись, бралися до праці.

Попереду сівачів ішов господар, за ним – старший син, молодший, помічники, яких, коли виникла потреба, брали, а потім допомагали їм засівати ниву. Це ще один приклад колективізму селянської праці.

Підготував Тарас ЛЕХМАН.