Контакти

Завідувач відділу інтернет сайту

тел. +38(03257)2-32-39

E-mail:

shahtar_galich@meta.ua

Гаряча лінія

Телефон для звернення громадян та працівників

тел. +38(03257)2-04-59

E-mail адрес для листів гарячої лінії:

lvug-gariacha@meta.ua

Відповіді на звернення можна прочитати в розділі інформація або за вказаним посиланням

Відповіді

Авторизація
Календар
Березень 2016
П В С Ч П С Н
« Лют   Кві »
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031  
Архів

солдатиКрок за кроком із воїнами в зоні проведення АТО на сході країни чер­воноградський письменник і вида­вець Ігор ДАХ продовжує зби­ра­ти інформацію про солдатські буд­ні для май­бутньої  книги  під наз­вою “Слі­да­ми війни”. Цього разу на опаленому війною Дон­басі у місті Бах­мут (донедавна Артемівськ) він зуст­рів­ся з Юрієм ДАНИЛЮКОМ і Романом ОЛІЙНИКОМ – шахтарями з “Лісо­вої”, які вже понад півроку як при­з­вані до війська боронити україн­ську зем­лю.

Юрій Данилюк після закінчення ЗШ № 11 здо­був про­фесію гірника у 55-му училищі. Зго­дом робота на шахтах ДП “Львіввугілля”,  дру­жина, діти. Ось уже п’ятнадцять років одягає шах­тарську спецівку і опускається у підземні гори­зон­­ти. Працював на вугледобувних ді­ль­ницях, ДШТ,  у проходці, а згодом ви­в­чився на майстра-підривника. На шах­ті “Лісова” з 2011 року. До речі, Юрій походить із знаної у місті родини Данилюків.

Аналогічно склалася шахтарська доля і у Ро­мана Олій­ника. Тільки-но Червоноградська ЗШ №1 відпустила ви­­пускників у вируюче всі­лякими приго­дами життя, як юнак замислився: а чи не піти йому отією, єдиною, шах­тарсь­кою дорогою? По-всякому скла­дались шахтарські будні. Хлопці здру­жилися уже зрілими гірниками тоді, як оволо­дівали професією майстрів-під­рив­ни­ків. Навіть на шахті працювали в одну змі­­ну. Коли виникла потреба за­хистити свою землю від підступного во­рога, не ховалися від призову. Хоча бачи­ли, як у  місто привозять про­во­дити в остан­ню путь бійців-героїв із зони проведен­ня АТО. Добровільно зали­шили свої сім’ї, друзів по роботі та мальовниче і рід­не шах­тарське міс­течко. Керівницт­во шахти знай­шло мож­ливість екіпіру­вати не тільки Ро­мана та Юрія, але й ін­ших захисників, які теж були мобілі­зовані з вугільного підприємства.

Спочатку був Рівненський полігон, де друзі навчалися тактики ведення бою. Пройшли стрі­льби з різних видів зброї. І так, як обидва були підрив­ни­ками, їх скерували на Яво­рівський по­лігон для освоєння професії саперів. Після ус­пішного проходження навчання бійці у складі 48 інженерної бригади 321 інженерного полку вирушили в зо­ну бойових дій. Маючи таку складну і поважну на війні про­фесію саперів-роз­відників, воїни кожного дня у бойо­вих рейдах. Вони роз­міновують дороги, по­ля, знешкоджують не розірвані сна­ряди та інші небезпечні предмети. Трої­цьке, Золоте, Зай­цеве, Покров­ське, По­пасна, Новгородське, Авдіївка – це ли­­ше не­ве­ликий перелік Світло­дар­ської  дуги, де сапери один на один з при­­­хованим ворогом – мінами. Недар­ма земляки від­­значені нагородами міністра  оборони. Мені, як журналісту, випала нагода пройтися з Юрієм і Ро­маном чотирнад­ця­тикілометровим рей-­дом по донецькій зраненій землі. Я  осо­­бисто  пере­свідчився в тім, яку не­­легку ношу війни несуть на своїх пле­­чах  прості  червоноградські  шахтарі. Від їхніх зна­нь і професійних навиків залежить життя і здоров’я не одного воїна. Не раз, оцю, до болю делікатну роботу, вико­нують під обст­рілами во­рожої  сторони. Буває  й самі відби­вають провокаційні вилазки бойовиків.

Друзі, як і весь бойовий підрозділ, вірять у свою пере­могу, адже за пле­чи­ма у них велика і духовносвята Ук­раїна. А це батьки, діти, друзі, міста і села, луги і поля, лі­си і ріки. Усе це во­ни мають захистити. А наснаги їм до­дає ко­лектив шахти “Лісова”, з якої пі­ш­ли на війну. Воїни добрим сло­вом і з вдячністю відзиваються про дирек­тора Ігоря Дзі­ка, проф­спіл­кових лідерів Володимира Золочівського та Ми­ро­сла­ву Каф­тан, бухгалтера профкому Ірину Ройко. Воїни-шахтарі запевнили, що з честю виконають свій військовий обов’язок і повернуться у трудовий колектив.

Коли писалися ці рядки, я зв’язався з Юрієм по телефону, щоб уточнити деякі деталі. Друзі були уже далеко від бази. Вони на декілька днів пішли у рейд з розмінування Донецько­го шин­но­го заводу, який успішно був відбитий у сепаратистів.

Ігор ДАХ,

 спецкор газети “Гірник”

На фото: (зліва направо) Роман  Олійник та Юрій Данилюк у зоні АТО.

За матеріалами газети «Гірник»