Великдень — найвеличніше християнське свято на честь Воскресіння Ісуса Христа. Східні Церкви відзначають його у першу неділю після весняного рівнодення і повного місяця, обов’язково окремо від іудейської Пасхи.
У народному побуті українців Великдень зберіг доволі багато елементів весняної язичницької ритуалістики, дотримання окремих дійств якої аж ніяк не забороняє церква: випікання обрядовго печива (в даному випадку пасок, баранців), фарбування яєць і нанесення на них орнаментів (крашанки, писанки). А ще — ігри, танці, розваги молоді, аграрно-магічні обряди, духовне очищення, вшанування пам’яті предків. Давнє коріння має звичай запалювання великодніх багать, які розкладали на пагорбах чи біля церкви у ніч зі суботи на неділю.
Великодні гуляння, хороводи (гаївки, веснянки, гагілки) — це, насамперед, вітання весни, а вже згодом, з поширенням християнства, вітання Воскреслого Ісуса. У народній традиції все це органічно поєдналося, синкретизувалося. Тож такі великодні дійства здебільшого відбуваються на церковному подвір’ї.
Протягом трьох днів свята всім парафіянам, особливо дітям, дозволяється дзвонити у церковні дзвони. Їх звуки, як вважають, відлякують нечисту силу, а в аграрництві — закликають дорід усіх зернових.
Багатий репертуар великодніх дитячих ігор, наприклад, розбивання фарбованих яєць — крашанок, вдаряючи ними зі “суперником” одне до одного. У кого вціліло — той виявився “мудрішим”, “розумнішим”, а розбите яйце “суперника” забирав собі. Парубочі ігри (тут здебільшого говоримо у минулому часі) – це своєрідні змагання у спритності, швидкості, силі, вправності. Вміння співати, танцювати, втілюватись у певні образи дівчата виявляли у кривому танці, голубці, великодній дощечці. Парубки стояли осторонь і придивлялися…
Значне місце у Великодні свята займає культ предків. Не тільки через тиждень, на Провідну неділю, а й на саме Воскресіння Христове неодмінно відвідують могили, моляться за померлих і вітаються з ними: “Христос Воскрес!”. Навіть не вживають слова “померлий”, бо, мовляв, “ті можуть почути і образитися”.
У народі кажуть:
- Дороге яєчко до Великодня. (Не дивно. Їх припасають для крашанок, писанок, випічок).
- На Великдень перший раз кує зозуля.
- Де вовк на Великдень зачує дзвони, то там цілий рік буде крутитися.
- Якщо на Великдень прилетіли ластівки і встановилася тепла погода, то Провідна неділя також буде теплою.
- З Великоднем приходить справжня весна, а з Трійцею — літо.
- Пізній Великдень — пізня весна.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.