Контакти

Завідувач відділу інтернет сайту

тел. +38(03257)2-32-39

E-mail:

shahtar_galich@meta.ua

Гаряча лінія

Телефон для звернення громадян та працівників

тел. +38(03257)2-04-59

E-mail адрес для листів гарячої лінії:

lvug-gariacha@meta.ua

Відповіді на звернення можна прочитати в розділі інформація або за вказаним посиланням

Відповіді

Авторизація
Календар
Липень 2016
П В С Ч П С Н
« Чер   Сер »
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів

весілляУкраїнське весілля – це багатоактове драматургічне народне дійство з численними дійовими особами, кожна з яких виконувала свою особливу роль. Майже всі весільні гості мали свої весільні чини. У різних етнографічних регіонах України їх по різному називали – свати, свадьбові, сватові, маршалки, старший господар, господиня тощо. Ось так окремі почесні “посади”, чини і функції збереглися й у сучасному українському весіллі.

Приміром, функцію розпорядника весілля виконував староста (значно рідше було, що старший сват).  Він починав сватання, ділив коровай, виголошував тости (тепер ця функція належить тамаді), в деяких регіонах одягав намітку нареченій і виконував обряди, що мали правове значення, принаймні, з огляду на звичаєве право. Недаремно старосту вважали за представника громади. У парі зі старостою виступала його дружина – старостіна (сваха, свашка), яка після церковного вінчання роздавала цукерки дітям (тут же, на подвір’ї храму), брала участь в обміні подарунками, хлібом, в обрядах покривання молодої.

До почту молодих входили весільні чини, які виконували хоч і важливі, але одномоментні функції (часом епізодичні ролі). Наприклад, приданки, закосяни, свашки виконували обряд пов’язування намітки; світилка пильно стежила, щоб не згасла свічка при виконанні обряду посаду; брат продавав сестру-наречену (це не обов’язково мав бути рідний брат, якщо наречена такого не мала, двоюрідний чи троюрідний, а й сусід-парубок); солов’ї – хлопці, родичі молодої продавали її придане.

Серед весільних чинів були й ті, хто спеціалізувався на виконанні окремих обрядів: вінкоплетниці, коровайниці, возниці (візники, кайдаші – ще так їх називали), гудаки (це вже – музиканти), кошельник (гаман), який збирав гроші при обдаровуванні – людина чесна, не ласа на чуже. Весільні атрибути несли хорунжий і прапор (прапороносець). Були й дружби, дружки… Не обходилося й без співочих гуртів (часто – учасників церковного хору), яких зумисне запрошували на весілля.

Усі весільні чини мали свої обрядові відзнаки. Найповажніші перев’язувалися рушниками, іншим чіпляли букети на піджаки і квіти на капелюхи.

Підготував Тарас ЛЕХМАН.