Церковне свято Преображення Господнього на горі Фавор, яке завжди відзначаємо 19 серпня, одне з найулюбленіших для українського селянина. Не дивно! Адже воно — своєрідний апофеоз його радості, підсумок плодів важкої селянської праці.
Народні назви церковного Преображенського свята — Спас, Другий Спас (Перший Спас — свято Маковія, 14 серпня), Яблучний Спас. Остання особливо виразно свідчить про його глибоку традиційність. Цього дня у церквах святять яблука, груші, сливи, виноград, мед, калачі з борошна нового врожаю, тобто все те, що дарує працьовитому селянину осінь та рідна земелька. А за пишністю і багатством убранства спасівський кошик нічим не поступається великодньому, хоча вміст продуктів зовсім інший.
Після церковної відправи й освячення плодів неодмінно пригощають одне одного фруктами, особливо двітей, старих самотніх людей, жебраків, провідують хворих, бо освячене яблуко завжди принесе користь, воно буває чудодійним, як і свячена вода. Головне — вірити у це.
Великим гріхом вважалося їсти яблука та груші до Спаса, навіть пити з них компоти, тим матерям, які втратили дітей. За повір’ям, якщо порушити таку пересторогу, то Богородиця (в інших варіантах — Господь Бог) не дасть на тому світі дитині плодів, скаже, що мама з’їла, а дитинка буде плакати, коли інші їстимуть райську садовину. Матері, у яких померли діти, клали на їхні могили освячені яблука.
На Спаса разом з фруктами несли до храму на освячення, як і на Маковія, мед, букети з квітів, трав, городніх рослин. Кожен вид освяченого зілля мав своє призначення. Волошками лікували від падучої, внутрішнього жару; з них робили підстилку у труні; набивали подушку для небіжчика; плели вінки для померлих дівчат. Відвар сон-трави пили від безсоння. Звіробій, якщо пощастило знайти, лікував шлунок.
За народними прикметами та фенологічними спостереженнями на Спаса літо зустрічається з осінню. Хоча, насправді, перше осіннє свято — Моковія. Цієї пори у природі вже відчутні перші ознаки майбутніх холодів, принаймні, нічні і ранкові роси стають холодними, у вирій відлітають лелеки, готуються до відльоту й ластівки, а деякі пернаті ще раніше покинули рідний край. Тому кажуть: “Прийшов Спас — бери рукавиці про запас”.
Тарас ЛЕХМАН, журналіст