27 серпня, у суботу, у всіх церквах відправлять заупокійні Служби Божі, на які зі всіх шахт подають списки загиблих шахтарів. О 10.00 біля пам’ятника загиблим шахтарям відбудеться віче, на якому священики всіх конфесій, мешканці міста, шахтарі, представники громадськості вознесуть спільну молитву за тих, хто віддав своє життя, щоби місто мало світло, тепло, добре майбутнє, щоби жило і процвітало.
Напередодні Дня шахтаря “Новини Прибужжя” запросили отця Олега до розмови.
- Шахтарська праця тримає Червоноград, – каже отець Олег. – Колись храми стояли зачинені, містяни їхали в навколишні села до тамтешніх церков. Пізніше у Червонограді відкрилися церкви св.Володимира, св. Юрія, було споруджено інші. Тоді й виникла ідея, аби шахтарі мали свою церкву під покровом великомучениці Варвари. У 2013 році розпочалося будівництво храму. 16 жовтня відбулося освячення куполів і за два дня їх встановили. Вже 28 листопада храм був накритий. Першу Службу Божу відправили напередодні дня св.Варвари. Це була дуже хвилююча для мене як для священика мить. Віряни раділи, адже перед тим молилися у капличці. Там возносили молитви, збирали пожертви для будівництва нового храму. Зараз його оздоблюємо всередині. Є багато живопису, навісних ікон. На стадії завершення перший ярус іконостасу, можливо, вдасться його завершити ще до свята св. Варвари. Виготовляють його львівські майстри. Парафіяни сприяють коштами, кожної неділі зачитуються пожертви на іконостас: дають від щирого серця, хто скільки може – і 50, і 200, а хто й тисячу гривень… У планах – подальше впорядкування території: бруківка, огорожа… Віримо, що з Божою поміччю і молитвами усе здужаємо.
- За час будівництва багато парафіян доклались своєю працею…
- Справді, прихожани допомагають не тільки матеріально, але й фізичною працею. За що й були нагороджені медалями, орденами, грамотами від Блаженнійшого митрополита Київського і всієї України Автокефальної Православної Церкви о. Макарія. Він освячував новозбудований храм у день Святої Варвари 17 грудня 2014 року. З рук високого гостя нагороди отримали Володимир Ліщук, – голова церковного комітету, члени “десятки” – Олесь Мілян, Володимир Старжинський (голова ревізійної комісії), Зіновій Зіньків, Ганна Рибун (старша сестриця храму, яка дбає, аби в церкві завжди були живі квіти, а на подвір’ї ошатно). В нас завжди завдяки пані Ганні випрані і попрасовані вишиті рушники. Вони є окрасою храму і символізують, що церква – українська, а вишивка – національне надбання. Не можу не згадати Івана Тверітнєва, він також член церковної “десятки”. Постійно відгукується на прохання настоятеля храму, аби своєю працею внести лепту, є він і жертводавцем храму.
Високими церковними нагородами відзначили і генерального директора ДП “Львіввугілля”, і керівників шахт, структурних підрозділів держпідприємства. Багато допоміг тодішній секретар Червоноградської міської ради Павло Пилипчук (пожертвував один із куполів храму). Депутат міської ради Віктор Сухинюк, до речі, мій однокласник, багато допомагає і матеріально, і порадами, і в роботі з документами. Данило Колодій, заступник директора Червоноградського заводу металоконструкцій, своїми коштами виготовив всі чотири хрести, які увінчують наш храм. Василь Карвацький, директор ОЛК “Ровесник”, сприяв і допомагав майстрам під час будівництва.
Парафіяни у те, що вони роблять для храму, вкладають і душу, і серце. Зокрема, 75-літня Анна Кукурудза піклується, аби церква протягом року мала вишиті рушники. На Пасхалію ідуть вишивки червоного кольору, напередодні свята Успіння Пресвятої Богородиці церква вдягається в голубий колір, у час Великого Посту світлі рушники змінюються на темніші тони. Анна Кукурудза за свою невтомну працю була нагороджена Грамотою Митрополита Макарія. Незважаючи на хворі ноги, інші немочі, іде до храму, щоби підтримати духовні і фізичні сили.
У нас діє церковний хор, який складається з активних парафіян, у ньому немає професійних співаків, які б співали по партитурах і нотах, але вони мають слух. Пощастило із керівником хору, це Любов Фіалковська, вчитель ЧНВК №3. Вона знаходить час, аби провести репетиції, згуртувала хоровий колектив.
- Як виховуєте парафіяльну молодь?
- Щороку у церкві проводимо катехизацію дітей, які ідуть до першої Сповіді, до першого Причастя. Протягом місяця вони ходять на заняття, де готуються до такої важливої події у житті. Перша Сповідь має бути у кожного, починаючи із 7-літнього віку. Вибираємо день, приурочуючи до церковного свята, аби діти прийняли своє перше Причастя. Їм виписується свідоцтво із печаткою церкви. Цей документ засвідчує, що дитина є повноцінним членом Церкви Христової.
Щонеділі у храмі о 9.00 – Богослужіння. У суботу служиться Заупокійна, де згадуємо померлих і загиблих шахтарів, рідних і близьких. Заупокійну служимо за тих, хто віддав життя, захищаючи східні кордони України. У неділю – правимо за здоров’я шахтарів, тих, хто виконує військовий і патріотичний обов’язок, боронить від ворога-окупанта. Правимо й окремі служби, коли є дев’ятини, сороковини чи хтось хоче замовити за здоров’я. Протягом тижня – щосереди, щоп’ятниці – служиться акафіст, молебень до Божої Матері, Ісуса Христа, де також підноситься молитва за здоров’я і благополуччя усіх мешканців Червонограда, за місто, край та Україну.
Підготувала Світлана РАТУШНЯК
За матеріалами газети “Новини Прибужжя”