Червоноградець Василь КОРЕНЬОВСЬКИЙ, механік ДПР-1 шахти “Степова”, саме з тих, хто звик ні на що нарікати, а в разі потреби відразу прийти на допомогу. Ці риси проявилися під час проходження служби в зоні проведення АТО на сході країни, куди був мобілізований у травні 2014 року за другою хвилею мобілізації.
Першу повістку бійцеві вручили у квітні, забрали на підготовку у військову частину в місто Володимир-Волинський, але згодом повернувся додому. Сумку з речами не розпаковував, ніби відчував, що знову викличуть. На початку травня Василеві повістка прийшла вдруге.
- Усе відбувалося за звичним сценарієм, – розповідає Василь Петрович. – Я з’явився у Сокальсько-Червоноградський об’єднаний районний військовий комісаріат, звідти мене та інших хлопців відправили на Яворівський полігон для проходження військової підготовки. Там отримав посаду відповідно до військового квитка – радіотелеграфіст, але, оскільки на шахті працював механіком та мав водійське посвідчення, служив у розвідроті 24 механізованої бригади водієм БРМ-1К. На початку липня ми вирушили з полігону на східні рубежі України. Стояли на охороні артилерійської дивізії під час виконання нею бойових завдань, супроводжували колони наших військових, надавали вогневу підтримку 80 аеромобільній бригаді, яка тоді мужньо захищала Луганський аеропорт.
- Всім необхідним нас забезпечили, – продовжує розмову боєць. – Перед виїздом в зону АТО мені та іншим нашим хлопцям зі шахти “Степова” придбали бронежилети, каски, ліхтарики, рації. На рівні держави ми отримали сухпайки, зброя була укомплектована боєприпасами, машини заправлені пальним.
У вересні, коли 24 мехбригада стояла в місті Лутугіно на металургійному заводі, ворог розпочав масивний артобстріл, в результаті якого коригувальник вогню, командир взводу спостереження Володимир Гера, який зайняв позицію на дванадцятому поверсі металургійного заводу, отримав поранення в праву руку, осколок зачепив легені та застряг у хребті. Василь разом зі своїми побратимами під свистом куль та канонадою “Градів” надали йому першу медичну допомогу та доставили свого командира у медсанчастину.
- Тоді про небезпеку ніхто не думав, – пригадує Василь. – Потрібно було рятувати пораненого. Я певен, що будь-хто на моєму місці вчинив би так само.
У травні позаминулого року демобілізований боєць повернувся до своєї родини та до праці на шахті “Степова”. 5 грудня 2015 року напередодні Дня Збройних Сил України його було нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Нагороду Герой отримав з рук голови Львівської облдержадміністрації Олега Синютки.
Ті дні боєць згадує неохоче, але каже, що з ним служили різні хлопці, проте всі були патріотично налаштовані, згуртовані, ставилися один до одного з повагою. На передовій повинно спрацьовувати всім відоме гасло – “один за всіх, всі за одного”, інакше ворога не здолати.
Цього року 24 серпня на урочистому віче з нагоди 26-ої річниці Незалежності України Василь Кореньовський (на фото у центрі) разом із високопосадовцями, учасниками Революції Гідності та дітьми загиблих Героїв АТО був удостоєний честі перерізати символічну стрічку на відкритті меморіалу Героям Небесної Сотні та російсько-української війни у шахтарському Червонограді.
Лариса ГУМЕНЮК
Ігор ЙОСИПІВ