Контакти

ДО ДЕЯКИХ РОЗДІЛІВ САЙТУ ІНФОРМАЦІЯ

ТИМЧАСОВО

ОБМЕЖЕНА

E-mail: lvug@bis.net.ua

тел. +38(03257)2-32-39

Гаряча лінія

ПОВІДОМИТИ ПРО КОРУПЦІЮ

Телефон для звернення:

+38(03257)2-04-59

Календар
Січень 2018
П В С Ч П С Н
« Гру   Лют »
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031  
Авторизація
Архів

гринчищинРоман ГРИНЧИШИН – машиніст під­­земних установок дільниці кон­ве­єр­­ного транспорту  шахти “Черво­но­град­ська” – патріот,  але  не хизує­ться цим, а просто мовчки, попри все пішов виконувати свій військовий обо­­в’язок у липні 2014 року. Ще під час проход­ження строкової служби в ар­мії прися­гав на вірність державі й для нього це не порожні слова.

- Під час подій на Майдані у Києві, я не був аж таким активним учасником, однак бував там, аби на власні очі поба­чити, що відбувається, – розпочав розмо­ву Роман Романович. – Коли почалося проти­стояння на Сході України, я не че­кав повістки, а сам пішов у військкомат, мені тричі відмовляли, але все ж мобілі­зу­вали у третій хвилі. Скажу, що ніколи не мав наміру ховатися і уникати цього. Я йшов туди зі сподіваннями, що скоро все закінчиться, і ворог відступить. По приїз­ді на Яворівський полігон мене скерували у 80-аеромобільну бригаду (тепер десантно-штурмова бригада) на­від­ником на БТР-80. Після проходжен­ня ознайомлювальних військових нав­чань, нас відправили в зону проведення АТО на Луганщину.

- На той час лінія фронту рухалася, тому постійного місця дислокації в нас не було, – продовжив розмову боєць.-  При­буваючи на місце, ми створювали умови побуту, знайомилися один з од­ним. Бувало й таке, що ще не встигли роз­ташуватися, а вже потрібно відсту­пати, бо ворог “поливав” нас вогнем. Спо­­чат­ку я не міг усвідомити, що тут від­бу­вається, адже гадав, що такі події нена­довго.

Свій щоденний хліб бійці ділили не ті­льки із місцевим населенням, але й з чотири­лапими братами нашими менши­ми, які зали­ши­лися без опіки господарів.

- Неодноразово під час патрулюван­ня села­ми до нас прибивалися бездомні собаки, які були приязні до людей у вій­ськовій формі. В моєму БТРі жила по­льова миша, яку я підгодовував, і ця тваринка так і проїздила зі мною всю мою мобіліза­цію, – пригадав з усмішкою боєць.

Роман Гринчишин, служив з хлоп­цями різного віку, професії та віроспові­да­н­ня. В одному взводі з ним служив Петро Підгайний з шахти “Червоноград­ська” та Тарас Гургула із “Лісової”, який знову пішов служити за контрактом.

- Після демобілізації у вересні 2015 року я продовжую підтримувати зв’язок із своїми побратимами. При нагоді зуст­річаємося та згадуємо нашу службу. Мені приємно було з ними ділити один бліндаж. Накази виконували беззас­тережно, однак офіцери швидше були для нас дру­зями, аніж суворими військовими ке­рів­никами. Там, на Сході, ми були наче одна сім’я і мета у всіх бу­ла одна – захист Батьківщини, – підсуму­вав воїн-шахтар із шахти “Червоно­град­ська”.

Ігор ЙОСИПІВ

 За матеріалами газети «Гірник»