Контакти

Завідувач відділу інтернет сайту

тел. +38(03257)2-32-39

E-mail:

shahtar_galich@meta.ua

Гаряча лінія

Телефон для звернення громадян та працівників

тел. +38(03257)2-04-59

E-mail адрес для листів гарячої лінії:

lvug-gariacha@meta.ua

Відповіді на звернення можна прочитати в розділі інформація або за вказаним посиланням

Відповіді

Авторизація
Календар
Липень 2018
П В С Ч П С Н
« Чер    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031  
Архів

20180528_201548-(1)У народі кажуть, що дім без дітей  як будинок без однієї стіни – скільки не грій, тепло не буде. То як сповнена теп­лом та життям оселя родини Рози і Пет­ра ІВАНУСІВ, що виховують десяте­ро дітей!

Мешкає велика родина на Гірнику. Го­ло­ва сім’ї Петро Теодорович шостий рік працює слюсарем ремонтником дільни­ці господарських робіт шахти “Відродження”. Роза Василівна працює (отут вже точно без жодних перебільшень!) вдома, догля­даю­чи дітей й велику господарку. Найстар­шому Олександру – 29 років, вже має свою взуттєву майстерню у іншому місті та по­дару­вав Іванусам першого онука Артура. За ним йдуть Олег, що працює маши­ніс­том буро­вої установки у МПУ й вже має си­на Арте­ма, Соломія – технолог на меб­левій фаб­риці, Віталій – майстер з ремонту взуття, Ілля -  електрослюсар підземний у МПУ, Ве­ніа­мін – цьогорічний випускник, школярі Діна, Вадим, Едуард, який за талановиті малюнки удостоєний стипендії Червоно­градської міської ради, та найменша Ліза, яка перейшла у третій клас.

- Ми з Розою – обоє з багатодітних ро­дин, – розповідає Петро Івануса. – У мого батька, який, до речі, був прохідником на “Від­родження”, дев’ятеро дітей і п’ятдесят дев’ять онуків.

Цьогоріч виповниться тридцять років, як подружжя виголосило шлюбні обітниці. Довгий час мешкали у трикімнатній квар­тирі у Червонограді, а згодом переїхали у хату на Гірнику. На своїй землі поставили теплиці та вирощують на продаж саджанці петуній та сульфіній.

Звання “Мати-героїня” Роза Івануса отримала десять років тому. Якихось пре­ференцій від держави подружжя не чекало ніколи. Івануси вважають, що діти – то їх клопіт, й прикладають усі зусилля, щоб застарілі радянські штампи “про бідних багатодітних” ніяк не стосувалися їх на­щадків. Усі діти активно відвідують гуртки, музичну школу, влітку оздоровлюються на морському узбережжі. З дитинства ма­ють розуміння: варта поваги є та лю­дина, що працює. Сам Петро Теодорович свого часу здобув фах майстра з ремонту взуття й охоче передає його синам.

- Звісно, “у всякого своя доля і свій шлях широкий”, -  процитував Шевченка голова великої родини, – але, як би там не було, маючи професію у руках, завжди прогодують себе і свою сім’ю. Ми з Розою, як і кожні батьки, найперше прагнемо, щоб життя у дітей склалося добре, усі во­ни нам на втіху мешкали та працювали у мирі й злагоді під Божою опікою на україн­ській землі.

Марія ЛУЦЕНКО