За народним календарем українців, 1 серпня — останній день літа і початок осені (такий собі “перехідний день”); а в церковному календарі — свято Мокрини, старшої сестри Василія Великого. Знову ж, у народному побуті цей день називали “мокрим”, наче нагадували про наближення осінніх холодних дощів. Отож, його назва походить не тільки від імені святої…
У сухе спекотне літо, коли земля тріскалася від пекучого сонячного проміння, а городнім культурам вкрай було потрібно вологи для повного дозрівання, у свято Мокрини жінки “викликали дощ”. Жінку, народжену 1 серпня, зумисне називали Мокриною. Вона одягала найкращу синю сукню і червоне намисто, чекала на гостей. Зранку кожна жінка несла їй зі свого поля пучечки колосся, щоб Мокрина віднесла його до ріки, а річкова вода — до небесної, щоб потім та пролилась на землю. Мокрина складала принесене колосся на біле полотно й останніми клала колоски зі свого поля.
До полудня до хати Мокрини сходилися святково одягнені жінки й дівчата, неодмінно приходила “відьма” (знахарка).Мокрина радо їх зустрічала, а потім усією жіночою громадою йшли до ріки. Там Мокрина кидала у воду колосся та входила в ріку по груди, а за нею й інші жінки в білих сорочках. Чоловікам суворо заборонялося дивитися на таке купання, бо “можна накликати на себе біду”.
Якщо 1 серпня дощило, то Мокрина не повинна була виходити з дому, аби, часом, з нею і дощ не вийшов.
Народна прогностична прикмета стверджує:
- Якщо у день Мокрини мокро, так само мокрою буде осінь; сухо, то й осінь буде сухою. Принаймні, цей день показує, якою може бути погода наступних шість тижнів.
Тарас ЛЕХМАН