Весна цьогоріч завітала за графіком, і теплі промені сонця народжують у душах надію на все краще. Війна внесла свої суворі корективи у наше сприйняття світу. Поки наші Захисники і Захисниці боронять Україну, а ми щодня з болем схиляємо голови від страшних новин, не до свят. Сьогодні для сотень шахтарок на поверхні і у шахті звичайний робочий день.
На час дії режиму воєнного стану все більше жінок залучаються до підземних робіт. Здобувши в учбово-курсовому комбінаті спеціальності, які раніше були, у силу законодавчих обмежень, виключно чоловічими – гірник підземний, машиніст підземних установок, стовбуровий підземний, машиніст електровозу – жінки поповнюють шахтарську спільноту. У шахту вони приходять з різних сфер: одні вже працювали у вугільній галузі, інші у пошуках роботи відгукнулися на оголошення про набір працівників. Різні за віком і життєвим досвідом, у гірничі виробки жінки опускаються, вмотивовані більшою зарплатою та пільговим стажем. Швидко адаптуються і, як говорить одна з них, Наталія: “Ми не стаємо схожими на чоловіків, а приносимо щось своє у чоловічий шахтарський колектив. Під землею привілеїв немає, викладаємося на повну, це виробництво, є твоє коло обов’язків і наряд, який треба виконати”.
Дякуємо працівницям шахт і підприємств ДП “Львіввугілля” за самовіддану працю, за мужність, стійкість та віру у краще. Серед вас є ті, хто добровільно стали на захист України. Серед вас – матері, сестри, дружини та доньки воїнів-шахтарів. Серед вас – сотні натхненних волонтерок, які організовують збори допомоги для військових, плетуть маскувальні сітки після змін, підтримують наших бійців молитвою та добрим словом. Дякуємо за силу духу та світлі усмішки, попри складні часи та сум в очах. Мирного неба, надії та любові, добра і тепла!
