Нова збірка поетеси з Червонограда, члена Української асоціації письменників Людмили Ржегак «Школа – мій дім і родина» (Львів: Плай, 2015. – 44 с.) присвячена учителям, школярам, вихователям та вихованцям дитячих садочків, батькам, усьому прекрасному, що плекає Педагог у серцях і умах дітей, юні. Та все ж головним героєм є підростаюче покоління. То воно потрапляє у кумедні історії, навіть «халепи», то вже стоїть на порозі дорослого життя, то сповнене мрій і сподівань. Головне, щоб все прекрасне збулося!
Починається збірка віршем «Одкровення»:
«Школа – мій дім і родина,
То – Незвичайна Країна.
Знаю, що ти мене любиш,
Наче матуся голубиш…».
Проникливо звучать у Людмили Ржегак «Молитва батьків за своїх дітей», «Молитва за вчителів». Зокрема:
«Багато є мудрих людей на землі.
Найперші, найближчі до нас – вчителі.
О Боже Великий! Подай їм терпіння,
За них, невсипущих, ці наші моління.»
Пристрасні вірші, у яких автор звертається до старшокласників – «Стоїте, дорогі, на порозі життя…», «О молодість!», «Будемо щасливі». Серед розмаїття творів найменші читачі знайдуть абетку, загадки, веселинки, інтелектуальну гру «Замість малюнків поставте слова». Всіх зачарають пісні «Моя рідна школо», «Школо, прощай!» (вальс). Автор багато співпрацює з місцевими композиторами. Тільки з Наталією Зіньків у неї створено понад три десятки пісень.
Завершується збірка спогадами Людмили Ржегак про перші шкільні роки, які припали на час війни, мрію стали вчителем. Також надруковано добрий відгук колеги Надії Костів про творчість поетеси.
Видання ілюструвала внучка літератора, художниця Аліна Бердник (Покровська).
Обрані тема й концепція збірки цілком закономірні. Людмила Ржегак понад тридцять років трудилася на педагогічній ниві. Має що сказати, розповісти. Бо і тепер діти виховуються на її поетичному слові.
Сприйміть ці твори, як щиру сповідь автора, Учителя.
Тарас ЛЕХМАН, м. Червоноград