Контакти

Завідувач відділу інтернет сайту

тел. +38(03257)2-32-39

E-mail:

shahtar_galich@meta.ua

Гаряча лінія

Телефон для звернення громадян та працівників

тел. +38(03257)2-04-59

E-mail адрес для листів гарячої лінії:

lvug-gariacha@meta.ua

Відповіді на звернення можна прочитати в розділі інформація або за вказаним посиланням

Відповіді

Авторизація
Календар
Квітень 2017
П В С Ч П С Н
« Бер   Тра »
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Архів

атовецГірник підземний з ремонту гірни­чих виробок шахти “Відродження” Во­ло­димир ШКУДОР – молодий, енергій­­ний, сповнений оптимізму та завзяття, хоча на його долю випала важка ноша перших днів тоді ще неоголошеної вій­ни. Мобілізований за першою хвилею, він рік обороняв кордони України.

- Коли я приїхав з усіма іншими при­зов­никами в військкомат, то нам сказали, що це будуть лишень двотижневі навчан­ня, – розпочав розмову Володимир Васи­льо­вич. – Нас відправили в місто Біла Церк­­­ва Київської області. Там базувалася 72-а окрема механізована бригада. Мене ма­ли взяти танкістом, оскільки я проходив стро­­кову службу в армії за цією спеціаль­ністю, але усі місця були укомплектовані, тому мене і ще декількох призовників за­пи­сали в зарядники. В мої обов’язки вхо­дило заряджати стоміліметрову протитан­кову гармату МТ-12 “Рапіра”. Після проходження військової підготовки на київських полігонах нас відправили під Маріуполь. Звідти ми попрямували в населений пункт Сонцеве Донецької області, де розташо­ву­вався штаб 72-ої бригади (тепер це оку­пована територія). Пізніше наш підроз­діл вивели з передової в Запорізьку об­ласть, де була проведена доукомплектація осо­бового складу, ми отримали справну бойо­ву техніку, поповнили боєпри­па­си. Потім передислокувалися під Волнова­ху. Пів­­ро­ку я виконував бойові завдання на цій ло­кації, а навесні 2015 року мене де­­мо­білізували.

За рік на війні молодий хлопець на ба­­гато речей почав дивитися по-іншому. Там, на сході, зрозумів настільки важлива підт­римка рідних, близьких, колег по ро­боті, волонтерів. Патріотизму та бажання відстояти країну додавали вісточки з до­му. Пригадує Во­лодимир, як йо­го споряд­жали на фронт.

- Шахта придбала для мене броне­жи­лет, зручне взуття та передавали продук­ти. Зі сло­вами підтримки телефо­ну­ва­ли го­лова профкому Володимир Пащук, на­чальник відділу кадрів Леся Підкова та хло­пці з дільниці. Їх підтримка там у полях Донбасу додавала сили, щоб пережити жахіття побаченого. Я й сам, коли бував у короткій від­пустці вдома, приїздив на підприємство, бо за роки роботи колеги для мене стали на­че рідні. І якби там не було, вірю, що Ук­­раї­на буде суверенною та успішною держа­вою, – з надією каже боєць.

Ігор ЙОСИПІВ

За матеріалами газети «Гірник».