Контакти

Завідувач відділу інтернет сайту

тел. +38(03257)2-32-39

E-mail:

shahtar_galich@meta.ua

Гаряча лінія

Телефон для звернення громадян та працівників

тел. +38(03257)2-04-59

E-mail адрес для листів гарячої лінії:

lvug-gariacha@meta.ua

Відповіді на звернення можна прочитати в розділі інформація або за вказаним посиланням

Відповіді

Авторизація
Календар
Липень 2018
П В С Ч П С Н
« Чер   Сер »
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031  
Архів

савликСьо­­годні розмова з одним із пос­тій­них учасників донорського ру­ху шахтарів, електро­слюсарем підземним вуглеви­до­був­ної діль­ниці №4 шахти “Відродження”, учасником бойових дій на Сході України Андрієм Савликом.

Мобілізований за четвертою хвилею, Андрій Володимирович виконував бойові зав­дання спочатку як гранатометник, а згодом командир відділення БМП у складі 17-го батальйону 57-ої окремої мотопіхот­ної бригади. На шахті працює вже тринад­цятий рік. Згадує, що на початках роботи скла­лася цікава ситуація: одночасно на “Відродження” працювали три покоління шахтарів Савликів – його дід Богдан у мех­­цеху, батько Володимир – механік видо­бувної дільниці й сам юний Андрій, якому пощас­тило перші практичні навички здобу­вати від наставника-дідуся.

- Як Ви приєдналися до руху донорів?-запитую у гірника. – Що спонукало долучи­тися до такої благодійної ініціативи?

- Вперше донором крові я став ще в армії. А років шість тому почув, як мій ко­лега Андрій Малицький обговорює наступ­ну поїздку, – розповідає Андрій Савлик. – Пі­дійшов і домовилися, що поїду з ними. Так і повелося. Намагаюся здавати кров раз на два місяці (частіше не можна), мав, звісно, перерву, як служив. А так разом з хлопцями з нашої дільниці Володимиром Малицьким, Юрієм Багрієм, Ярославом Горбатюком за дзвін­ком нашого коорди­натора, ветерана з “Межирічанської” Івана Шаблі збираємось, їдемо та здає­мо кров. Дуже добре, що нам сприяє мі­сь­ка влада, місцеві перевізники надають транс­порт. Усі разом робимо потрібну спра­ву – страш­но, коли життя дитини висить на волосині через відсутність препаратів крові. Чужої бі­ди не буває. Свого часу на свята з пода­рунками відвідували маленьких па­цієн­тів гематологічного відділення – стільки надії, жаги до життя у їх очах… Доки дозволить зд­оров’я – доти й здаватиму кров.

Марія ЛУЦЕНКО

За матеріалами газети «Гірник»