15 серпня — свято преподобного Стефана. У народі цей день називають “сіновалом” і намагаються завершити заготівлю осіннього сіна (отави). Бо, як кажуть, “отава — для сіна прибава”.
Але не так вже й суто по-побутовому ставився український селянин до сіна, мовляв, це — тільки корм для худоби, тим паче, добре, коли його вдосталь. Навпаки, сіно — це ще й символ ясен, де народився Ісус Христос, про що співається у колядках. Тому на Святий Вечір під стіл чи на покуть завжди кладуть оберемок запашного, духмяного сіна (вибирають найкраще) — для Дитятка Божого. Воно також символізує теплоту і спокій, родинний затишок. А в християнській родині завжди основне місце посідає Ісус Христос.
Навіть побутує таке образне порівняння: коли господар збирає сіно на лузі і наповнює ним стодоли, складає у стіжки на зиму, так і християнин забезпечується перед духовною зимою прийняттям Святих Таїнств. А що вже мовити, коли цей християнин ще й господар! Втім, ніколи не потрібно допускати духовної зими, спустошення, що, насамперед, залежить від нас.
Так, середина серпня — це час завершення осіннього сінокосу, звідси й назва — сіновал.
У народі кажуть: “Який Стефан-Сіновал — такий буде вересень”.
Підготував Тарас ЛЕХМАН